Приклад батьків – запорука раціонального харчування та здоров’я дитини

Процес годування, прийому їжі дитиною для багатьох сімей - актуальна, болюча проблема, оскільки і для дітей, і для їхніх батьків це буває стресовою ситуацією, яка травмує психіку.

Дехто свято вірить, що чим більше дитина з’їсть, тим здоровішою буде, що кожна ложка каші, навіть насильно «втрамбована», дасть користь, зміцнить здоров’я.

Якщо не можна дати всім батькам єдиного ре­цепту щодо того, як правильно годувати дитину, то, мабуть, можна висловити думку, яка буде ко­рисною всім: будьте уважні до смакових уподо­бань дитини, до її переваг в їжі, і ви багато чого зрозумієте про неї!

  Дуже важливо сформувати в дитини уміння правильно обирати продукти харчування, орієнтуючись не лише на їх смакові особливості, а й на якість, харчову і поживну цінність.

Головні помилки, яких припускається людина у харчуванні:

• їсть надмірно;
• неправильно добирає їжу;
• їсть багато солодощів;
• п’є багато солодких напоїв;
• їсть нерегулярно, дуже швидко і великими порціями;
• вживає мало овочів та фруктів.

Отже звички, набуті в дитинстві, переходять і в доросле життя людини, тому формування стійких моделей адекватної харчової поведінки дитини важливе для збереження її здоров’я в майбутньому.

Батьки також повинні знати і розуміти, що є ціла низка захворювань, які виникають внаслідок нераціонального харчування.

Захворювання, до яких призводить нераціональне харчування:

• анемія
• атеросклероз
• хвороби органів травлення
• хвороби щитовидної залози
• гіпертонічна хвороба
• надлишкова маса тіла та ожиріння
• карієс
• кишкові інфекції
• інвазії та харчові отруєння
• кишковий дисбактеріоз
• метаболічний синдром
• злоякісні новоутворення
• подагра
• остеопороз
• цукровий діабет

Дітям житттєво необхідне оптимальне, збалансоване харчу­вання. Якщо малюк певний час не отримує білка або клітковини, у нього погіршується ріст, почина­ються розлади в організмі, знижується імунітет.

                                                                 На імунітет позитивно впливають:

• якісні та корисні продукти;
• дотримання режиму харчування;
• відповідність добового калоражу віковим потребам дитини;
• необхідна кількість білків, жирів, вуглеводів;
• прості не смажені страви, мінімум термічного оброблення;
• прийоми їжі під час хвороби за бажанням дитини.

Їжа — це життєво важливе джерело енергії та поживних ре­човин для організму людини. До того ж вона може бути способом отримання рецепторного задоволення чи естетичної насолоди, або ж навпаки, — джерелом тривог і розчарувань.

За сучасного розмаїття продуктів харчування вибрати золоту середину між «смачною» і «корисною» їжею дуже складно. За сте­реотипним уявленням, «корисна» їжа завжди чітко дозована, пріс­на, з майже непомітними смаковими якостями. «Смачна» їжа — це обов’язково великі порції, святкові страви, які інтенсивно подраз­нюють смакові рецептори (дуже солодкі, солоні тощо). Витоки цих установок знаходяться у ранньому дитинстві, адже основні харчові переваги, культуру вживання їжі та здатність відчути момент наси­чення дитина засвоює, спостерігаючи за батьками.

Протягом перших двох-трьох років життя дитина отримує спе­цифічне «дитяче» харчування. Більшість батьків, особливо під час виховання першої дитини, намагаються суворо дотримуватися реко­мендованого раціону. Вони чітко розмежовують приготування «дитя­чих» і «дорослих» страв. Це призводить до того, що дитина зазвичай їсть ледве солону або ледве солодку, негостру, відварену «корисну» їжу, а її батьки — «смачну»: смажену, копчену тощо. Спостерігаючи за до­рослими дитина мріє скоріше вирости і почати їсти лише «смачну» їжу. Так батьки несвідомо підштовхують дитину до вибору способу хар­чування. Прикладів, що ілюструють вплив батьківської поведінки на хар­чові переваги дітей безліч. Усі вони доводять виняткове значення культури харчування батьків як моделі для наслідування дітьми.

Окрім індивідуальних харчових переваг, дитина також перей­має сімейні гастрономічні традиції. Поєднання продуктів, періо­дичність та обсяги споживання їжі - усе це переходить у спадок разом із загальним виховним багажем. На вибір стилю харчування дорослих так само колись вплинули їхні батьки. Протягом життя до цього впливу додалися фінансові можливості, релігійні погляди, доступність певних продуктів у межах території проживання, а також вплив реклами.

Саме реклама є одним із найбільш агресивних пропагандистів шкідливого способу життя і зокрема нераціонально­го харчування. Психологи встановили взаємозв’язок між частотою перегля­дів рекламних роликів дітьми віком від двох до шести років і проханнями купи­ти рекламований продукт. Повторний перегляд реклами збільшує озвучені запити удвічі. Тому нескладно передба­чити наслідки щоденного перебування дитини в приміщенні з увімкненим те­левізором, інтернетом або радіо.

Часто батьки замінюють нату­ральні компоти або соки на газовані напої, а молоко — на фасовані коктей­лі. Такий варіант економить час, та й вартість продуктів-замінників цілком прийнятна для сімейного бюджету. Наприклад, батьки дозволяють собі пляшку вечірнього пива, а дітям ку­пують його замінник — солодку газовану воду. Ані вітамінів, ані мінералів цей напій не містить. Як би маркетологи не переконували в тому, що до­давання «натурального соку» ро­бить рекламований напій корисним для здоров’я, кількість консервантів, барвників та ароматизаторів свід­чить про зворотнє - його шкідли­вість.

Таким чином, батькам, аби сформувати адекватну харчову поведінку дитини, необхідно не тільки змінити свої харчові вподобання, але й враховувати індивідуальні психофізіологічні особливості дитини при її годуванні. Розглянемо основні психологічні аспекти годування дошкільнят, які дуже сильно позначаються на їх здоров’ї поряд із якістю їжі.

Якщо процес прийому їжі «начинений» негативними емоціями, психологічним дискомфортом, це може призвести до стійкої втрати дитиною апетиту, тобто до нервової анорексії

Як правило, прийом їжі дитиною починається весело, спокійно, але поступово за столом насу­ваються “хмари”, психологічна атмосфера стає де­далі напруженішою - спочатку вмовляння: «З’їж за маму, з’їж за тата» або «Ще одну ложку каші з’їж, тоді підеш гратися», або «Куплю нову іграшку», а потім доходить і до погроз. Часто дитина чує і таке: «Я тебе сьогодні не люблю - ти не доїв суп» або «Сидітимеш за столом, доки все не з’їси» тощо.

Зрозуміло, що це вже початок протистояння між дитиною і дорослим: тут і сльози, і крики, і знер­вованість, і зіпсований настрій, як у дитини, так і в дорослого. Дитина після цього ще довго не може заспокоїтися, переживаючи болісний, щойно на­бутий життєвий досвід. Вона думає: «У цьому світі навіть найрідніші люди мене не розуміють!».

Батьки часто не замислюються над тим, що таке годування малюк сприймає як насилля, при­мус, покарання, що це стає для нього справжнім випробуванням, а мати, і це найгірше, сприйма­ється як насильник.

Маленька людина не може зрозуміти її поведін­ки, оскільки ще зовсім недавно, в період грудного годування, мама сприймалася дитиною і як джере­ло їжі, і як джерело любові та задоволення.

Материнський тиск, її авторитаризм ляка­ють малюка, між найріднішими людьми виникає психологічний дискомфорт, емоційна дистан­ція. В резуль­таті процес вживання їжі, сама їжа не викликають у дитини такого важливого почуття, як задоволен­ня. Так і руйнується головний принцип людського життя — принцип задоволення, навіть якщо він стосується прийому їжі.

Обходитися без примусу

Не варто примушувати дитину їсти страву, яка їй здається несмачною! Натомість допоможіть ма­люкові розвинути смак до простої, здорової їжі, адже саме це є запорукою доброго апетиту.

Смакові уподобання можуть характе­ризувати емоційний, психофізіологічний стан людини

Зверніть увагу: в стані тривоги, страху люди­на погано їсть і не завжди відчуває смак їжі або зовсім «забуває» про неї і може не їсти два-три дні поспіль, при цьому зовсім не відчуваючи голоду. В момент творчого піднесення, радості, нав­паки, смакові відчуття людини загострюються.

Хоча й під час цікавої творчої праці, коли приходить натхнення, людина може так захопитися справою, що забуває: в роті не було ані крихти багато годин. Тобто вона втрачає апетит і не відчуває голоду.

 У жодному разі не можна використовувати  їжу як засіб покарання та примусу. Не можна силувати  дитину тим, що має давати їй задово­лення

Замисліться, що зафіксує дитяча пам’ять у разі примусу? Не важко уявити - це сльози, їжа, яку заштовхують ложкою до рота, нудота, погрози. Про насолоду стравою годі й казати!

Ми, дорослі, інколи майже свідомо перетворюємо корисне на огидне. Отже, давай­те не ставити дитину в залежність від своїх дорос­лих забаганок, комплексів. Не забирайте у ваших найдорожчих істот права бути щасливими, відчува­ти задоволення, навіть якщо це стосується їжі.

Не можна примушувати дитину їсти, коли вона перебуває в збудженому, нервовому стані

Необхідно використовувати всі «помічники» вашого малюка

Завдяки своїм смаковим рецепторам дитина має відчувати смак страви, кожного її інгредієнта. В такому разі у малюка розвиватиметься естетич­не, поетичне ставлення до їжі, він відчуватиме фізіологічне, психологічне задоволення.

Дитина, яка живе і розвивається в гармонії, вико­ристовуючи в повному обсязі інформацію всіх своїх аналізаторів, смакових рецепторів - здорова. Зав­дання батьків і педагогів — постійно розширювати діапазон її відчуттів, що прямо стосується і їжі.

К.Д. Ушинський назвав органи чуттів «дверима в світ». Познайомте малюка з його «помічниками» - язиком, очима, вухами, носом, розкажіть про їхню роль у житті людини, про те, як вони допомага­ють пізнавати навколишній світ і себе в ньому, отримувати багатосенсорну інформацію, в тому числі і про їжу.

Пропонуйте дітям ігри на розвиток нюху, смаку. Так, їм можна сказати: «Нехай ваші носики вгадають, що ви зараз їстимете». Зрозуміло, що, відгадавши, малюк буде дуже за­доволений собою, своїм носиком, почуватиметься кмітливим, розумним. Тому й страва здаватиметь­ся вдвічі смачнішою, і їжа принесе задоволення.

Можна запропонувати малюкові заплющити очі, й поставити таке запитання: «Вгадай за смаком, яка це страва». Так дитина одночасно вчитиметься розрізняти тонкі смакові відчуття й називати їх: со­лодке, кисле, пересолене тощо.

Обов’язково звертайте увагу дітей на сервірування столу. Привчайте отримувати від їжі естетичне задоволення, оскільки цк може бути одним з чинників виникнення бажання з’їсти цю страву, посмакувати нею.

Прислухайтеся до бажань дитини

Створіть для маленької особистості такі умови, щоб світ здавався їй цікавим, кольоровим, смачним! Батькам варто запитувати дитину, що вона хотіла б з’їсти, яка страва їй подобається, запропонуйте приготувати її разом, звісно, зважаючи при цьому на вік, можливості дитини. Запрошуйте сина чи доньку разом з вами готувати страви для бабу­сі, тата - так вони більше дізнаються про вас, ваші кулінарні уподобання. А найцінніше те, що вас об’єднає корисна справа - готувати їжу для рідних людей.

Обов’язково звертайте увагу дитини: страва, яку готують з добрим настроєм і любов’ю, найсмачні­ша та найкорисніша.

Не бійтеся бути не такими батьками, як інші. Прислухайтеся до бажань своєї дитини щодо їжі, орієнтуйтеся на її смакові уподобання, дайте їй можливість самій вирішувати, їсти чи не їсти. Іно­ді треба відійти від загальноприйнятих стандартів у режимі дня дитини, її годування. Нічого страш­ного, якщо малюк поснідає трохи пізніше або не вип’є склянку молока в полудень. Відрегулюйте режим відповідно до індивідуальних особли­востей сина чи доньки.

Не забувайте: ваша дитина - неповторна індиві­дуальність, вона не така, як інші, а отже, потрібний індивідуальний підхід і до режиму її харчування. Навчіть її прислухатися до «голосу» свого організ­му, довіряти йому. Нехай вона сама вирішує, що, коли, скільки їстиме, а від чого відмовиться. Зро­зуміймо нарешті: в кожної людини, зокрема й у дитини, своє відчуття голоду. Комусь, щоб на­сититися, потрібний повний обід з трьох страв, а інші можуть вдовольнитися одним смачним яблуком.

Обов’язково привчайте малюка мити руки та обличчя перед їдою. Сформованість гігієнічних навичок – один з показників якості життя людини, її культури, вихованості. Звертайте увагу на поставу дитини, правильне її дихання під час їжі.

Не примушуйте малюка їсти, коли він нездужає «щоб були, мовляв, сили по­долати хворобу».

Так, наприклад, тварини, коли хворіють, відмов­ляються від їжі на кілька днів. У цей час сили, енер­гія організму спрямовані на боротьбу з хворобою, а не на перетравлювання їжі. Деякі лікарі, психоло­ги підтримують таку точку зору і стосовно людини. Ще раз хочеться нагадати: кожен крок батьків стосов­но впливу на організм дитини має бути вива­женим, мудрим, враховувати її індивідуальні, психологічні, психофізіологічні особливості.

І найголовніша вимога — годувати треба голодну дитину

Отже, для того щоб сприяти розвитку адекватної харчової поведінки дитини, зберегти її здоров'я у майбутньому, батькам варто з дитинства систематично над цим працювати. Їхній особис­тий приклад, а також правила і принципи формування раціональ­них харчових звичок, допоможуть розвинути культуру харчування дитини.

Правильне харчування - це харчування здорових дітей, що повністю відповідає  фізіологічним потребам організму - в основних речовинах і енергії .

Залежно від віку діти повинні щодня одержувати певну кількість енергії, живильних, мінеральних  речовин і вітамінів.

Білки є життєво необхідними речовинами й мають особливе значення в харчуванні дітей. Насамперед це основний пластичний матеріал, що йде на побудову кліток, тканин, органів. Необхідні вони також для утворення ферментів, гормонів, гемоглобіну крові, вони формують з'єднання , які забезпечують імунітет. Білки беруть участь у процесах засвоєння жирів , вуглеводів , мінеральних речовин, вітамінів. Особливо велика їхня роль у засвоєнні організмом вітаміну С.

Жири є джерелом енергії, вони необхідні для побудови клітинних оболонок , беруть участь в обміні речовин, відіграють роль запасного живильного матеріалу, забезпечують  засвоєння багатьох вітамінів.

Найбільш легко засвоюються організмом молочні жири (вершкове масло, вершки , сметана)  , сутужніше - свинячий, баранячий, яловичий жир , тому їх не рекомендується використовувати в харчуванні дітей дошкільного віку. Варто уникати надлишкового споживання жирів , тому що це може призвести  до ожиріння.

Вуглеводи - головне джерело енергії, разом з білками й жирами вони беруть в обміні речовин. Більша частина харчового раціону дитини складається з вуглеводів , добова норма вуглеводів в 4 рази більше, ніж жиру і білка. Вуглеводи втримуються в продуктах рослинного походження - крупах, картоплі, овочах, фруктах. Багаті вуглеводами цукор ,хліб , мед , цукерки. Надлишкова кількість вуглеводів легко перетворюється в жир і нерідко є однією з причин ожиріння , а надлишок солодощів сприяє розвитку карієсу зубів.

Мінеральні речовини, що входять до складу харчових продуктів, діляться на макроелементи (кальцій, калій, фосфор, натрій, хлор) і мікроелементи (фтор, цинк , мідь , йод). Особливе значення в харчуванні дітей надається солям кальцію й фосфору, які формують кісткову й зубну тканини, входять до складу гормонів, беруть активну участь в обмінних процесах. Кальцію властива протизапальна й антиалергічна дія.

Вітаміни відіграють роль каталізаторів в обмінних процесах, вони необхідні для росту й розвитку кліток. тканин. Вітаміни вводяться з їжею. Як правило, вони не синтезуються в організмі. Вітаміни діляться на 2 групи: жиророзчинні (А, D, Е, К) і водорозчинні (С , В).

Вода -  необхідна складова частина раціону, вона входить до складу кліток і тканин , бере участь в процесах, що забезпечують життєдіяльність організму: з водою видаляються кінцеві продукти обміну. Вода в організм надходить із продуктами (особливо багато її знаходиться в овочах і фруктах), а також у вільному стані (чай , компот, суп). У добу кількість рідини , що надходить в організм дітей 3-7 років, повинна бути в межах 1,5-2 л. Потреба в рідині коливається  залежно від сезону року, віку, індивідуальних особливостей дитини. Надлишкова кількість  води не рекомендується, тому що це веде до перевантаження нирок, серця.

 ПАМ'ЯТКА

Формування адекватної харчової поведінки дитини

• Із раннього віку слід постійно контролювати дотримання дитиною режиму харчування, створюючи певний ритуал приймання їжі.
• Варто пояснювати дитині, що під час харчування уся її увага має бути зосеред­жена на їжі.
• Можна підвищувати обізнаність дитини щодо продуктів харчування ігровими методами:

• розгадувати загадки про їжу;
• проводити бесіди-розмірковування;
• вводити дошкільника в проблемні ситуації, де він має зробити самостій­ний харчовий вибір.

• Слід формувати смакові звички та культуру поведінки дитини за столом до­брозичливим тоном, виражаючи віру в її потенційні можливості.
• Батькам слід знати, що діти-дошкільники вразливі, надто довірливі, легко піддаються навіюванню і наслідують дії та вчинки дорослих, тому форму­вання культури харчування залежить від правильності харчової поведінки дорослих.

Занепокоєння дорослих, підкреслена увага до того, скільки з’їла дитина, впевненість, що треба їсти більше, або відсутність необхідного контролю за режимом і якістю харчування дитини призводять до порушення харчової поведінки в бік установлення умовно-рефлекторних механізмів психічної потреби в їжі.

ЯК  І  КОЛИ  ТРЕБА  ЇСТИ

(рекомендації відомого українського лікаря  М. Амосова)

• Дитину не можна силувати їсти. Недоцільно готувати страви, які вона з якихось причин не любить. Йде на користь тільки та їжа, яка подобається дитині, викликає в неї позитивні емоції. Інакше можливі спазми шлунка, виникнення виразок.
• Варто збільшити тривалість приймання їжі для всіх дітей. Ретельне, неквапливе пережовування сприяє поліпшенню травлення і  кращому засвоєнню поживних речовин.
• Усім дітям корисно випити за кілька хвилин до їди склянку несолодкого, бажано яблучного, соку, який стимулюватиме виділення шлункового соку і поліпшить процес травлення.
• Перекуси між окремими прийомами їжі  не бажані. Вийняток становлять яблука чи інші фрукти у невеликій кількості.
• Важливо естетично сервірувати стіл, навчаючи дитину культури споживання їжі  і поведінки за столом.  Не варто, проте, зловживати повчаннями, настановами і зауваженнями під час їди. Вчити треба ненав’язливо і непомітно.

  Американські дослідження у сфері харчування та дієтології виявили, що перевтомленим і ослабленим дітям, за відсутності в них апетиту, доцільно дозволити розпочинати обід чи вечерю із солодощів. Виснаження організму нерідко супроводжується зниженням вмісту цукру в крові. Тому дитині іноді варто з’їсти маленьку шоколадку, щоб у неї з’явився апетит. Однак до цієї рекомендації слід підходити обережно і дуже індивідуально: в більшості дітей солодощі можуть негативно вплинути на апетит.

Рекомендації батькам щодо формування харчової

поведінки дитини

Починайте з себе. Немає ліпшого способу сформувати або скорегувати звич­ки дитини, ніж демонструвати бажану модель харчової поведінки завдяки особистому прикладу. Пам'ятайте, що дитина повторює за батьками все, що бачить. Критичне мислення й усвідомлений підхід до харчування сформуєть­ся протягом підліткового віку, однак до цього часу дитина ризикує набути стійку залежність від солодкої, жирної або калорійної їжі.

Дотримуйтеся режиму харчування. Дієтологи рекомендують розділя­ти прийоми їжі на 4-6 разів. Перерва під час прийомів їжі для дитини не має перевищувати 4 години, бо в такому разі організм не отримує сигналу нако­пичувати поживні речовини «про запас» і ефективно витрачає енергію. На­скільки суворим буде режим харчування залежить від індивідуальних осо­бливостей дитини, її самопочуття і сімейних обставин. Проте надмірна увага до часу вживання їжі може призвести до додаткової стривоженості та занепо­коєння, що негативно впливає на апетит й ефективність засвоєння їжі.

Подавайте їжу в призначеному для цього місці. Зазвичай вживання їжі в домашніх умовах відбувається на кухні, де є стіл, стільці тощо. Однак у деяких родинах заведено накривати стіл у вітальні, при цьому користуватися столо­вим текстилем, вишуканим посудом і приборами. Також є сім'ї, які збираються поїсти у вітальні, але не заради естетики спільного прийому їжі, а щоб влаш­туватися біля телевізора. Відповідно, від ставлення сім'ї до процесу прийому їжі й залежать харчові звички дитини.

Урізноманітнюйте раціон дитини. Не кожна сім’я може придбати доро­гі сорти м’яса та риби. Проте всі мають змогу чергувати продукти харчуван­ня, доступні для будь-якого сімейного бюджету: м'ясо куряче й яловиче, рибу хек і мерлузу, субпродукти і мідії або інші морепродукти. Відмовтеся часто го­тувати для дитини одну її улюблену страву, ліпше запропонуйте спробувати щось нове. Завдяки цьому в дитини формуватиметься смакова цікавість. Та­кож варто обговорювати структуру страви, її консистенцію, колір, аромат, іс­торію та географію поширення. Усе це разом із вживанням їжі розширить словниковий запас і ерудицію дитини.

Подавайте страви та сервіруйте стіл естетично. Привабливо прикраше­на ароматна страва в десятки разів інтенсивніше стимулює зони головного мозку, що активують механізми травлення. Оригінальність подачі може вмоти­вувати дитину спробувати новий продукт. Надалі дозволяйте їй брати участь в оформленні страв, адже це поліпшує естетичний смак і є виявом турботи про тих, для кого готують їжу.

Не перегодовуйте дитину. Кладіть на тарілку невелику порцію їжі. Якщо ди­тина відчує, що ще голодна, вона попросить добавку. Так вона навчиться само­стійно визначати міру ситості. Якщо ж на тарілці залишається їжа, а дитина відмовляється доїсти, то не варто змушувати її. Навіть якщо запасу з'їдених продуктів не вистачить для тривалого забезпечення ситості, ліпше дитині дозволити самостійно регулювати цей процес. Зрештою вона набуде досвіду ефективного накопичення необхідної кількості енергії. Такий стиль харчово­го виховання вимагає відсутності вдома печива і цукерок, якими дитина може швидко поповнити запас калорій.

Надайте дитині можливість самій визначати улюблені страви. Часто дитина змушена дотримуватися харчових звичок батьків і не має вибору. На­приклад, можливо їй і смакувала б гречана каша, але тато демонструє до цієї страви відверту відразу. Навряд чи після негативного коментаря дитина по­ставиться до каші неупереджено. Тому варто надавати дитині можливість са­мостійно робити вибір, прислухатися до власних уподобань. Вона має відчува­ти, що її думку та бажання враховують. У такому разі дитина почне поважати та сприймати вподобання інших людей, відстоювати власні погляди. Пропози­цію вибору слід формулювати на основі додаткової альтернативи, коли основ­на страва є незмінною. Наприклад, кисломолочний сир — основна страва, а дитина отримує можливість обрати ягоди або фрукти, які до нього додадуть. Інший приклад — дитина самостійно вирішує, в якому вигляді їстиме карто­плю: як пюре або шматочками.

Не робіть із їжі винагороду. «Солодкі» заохочення можуть стати одним із каменів спотикання на шляху до формування здорових харчових звичок. Ди­тина має отримувати солодощі разом з іншими стравами як невід’ємну час­тину свого раціону, а не як нагороду за особливі заслуги чи для відволікання від пустощів. Демонструйте дитині шанобливе ставлення до їжі і до тих, хто її приготував, однак не створюйте культ їжі.

Обговорюйте корисні та шкідливі властивості продуктів харчування. Ди­тина вивчає навколишній світ через спілкування з батьками. Якщо у неї є мож­ливість ставити запитання, чути відповіді і роздуми авторитетних дорослих, якщо дорослі стимулюють формування її власного критичного ставлення до різних питань і тем, то на дитину не вплине ні «зомбування» рекламою, ні мані­пуляції маркетингових технологій.

Формуйте адекватну харчову поведінку дитини методом гри. Для цього підходить формат рольової гри, зокрема «В кухаря» або «В кафе», а також про­дуктивні види діяльності (малювання, ліплення тощо); тематичні інтерактив­ні бесіди з переглядом фото- і відеоматеріалів.

Хваліть дитину. Не забувайте заохочувати дитину похвалою навіть за незнач­не поліпшення її харчової поведінки. Підбадьорливе слово, на відміну від солод­кої цукерки, потішить і зігріє душу дитини, при цьому збереже її тіло здоровим.

ПАМ’ЯТКА

Дії у разі відмови дитини від їжі

• Не можна змушувати дитину їсти або доїдати, тиснути на неї, навіювати по­чуття вини. Це формує негативне ставлення до процесу вживання їжі та до до­рослого, який спонукає дитину доїдати.
• Не слід обіцяти дитині щось в обмін на повністю з’їдену страву на кшталт: «Якщо з'їси — куплю...», «Їж, а то Марійка з’їсть», «Не будеш їсти, не підеш на прогулянку», оскільки це знижує цінність їжі та значущість процесу її вжи­вання.
• Не варто вмовляти, залякувати дошкільника та відволікати його іграшками, читанням книг, іграми, для того щоб він з’їв порцію. Це призводить до пору­шення харчової поведінки.
• Не можна перегодовувати дитину, адже вона з'їдає стільки, скільки потребує її організм у певному віці.
• Слід зрозуміти причину поганого апетиту дитини або надто гострого реагу­вання на їжу. Часто відмова їсти і погіршення апетиту залежать не від якості або смаку страв, а від інших чинників, серед яких нежить, погане відчуття за­пахів, некомфортні умови перебування, конфліктні чи стресові ситуацій.
• Варто проконсультуватися з педіатром, якщо дитина страждає на часті дисбактеріози. Надмірну перебірливість в їжі може спричиняти неприємний дос­від вживання страв чи продуктів, після яких у дитини з’являлися больові від­чуття.
• Можна застосовувати прийом «активного слухання», якщо дитина відмовляєть­ся від їжі через втому або засмучення. У такому разі дорослий показує дитині, що розуміє її переживання, «чує» її. Слід запропонувати допомогу, озвучивши відчуття, стан дитини: «Ти стомився, тобі сьогодні складно, тому я тобі допо­можу, давай погодую». Або можна відтермінувати прийом їжі: «Не хочеш їсти, тому що засмучений (розгніваний), — відпочинь (заспокойся, хай пройде образа), поїси пізніше». Результатом мудрої, стриманої поведінки дорослого стане те, що дитина передумає та почне їсти.