КОНСУЛЬТПУНКТ

Відповідно до частини п'ятої статті 35 Закону про дошкільну освіту від сплати за харчування дитини звільняються батьки або особи, які їх замінюють, у сім'ях, в яких сукупний дохід на кожного члена за попередній квартал з урахуванням індексу зростання цін не перевищував прожиткового мінімуму. Ця норма уточнена у пункті 1 Постанови № 1243, а саме:

• від плати за харчування дітей відповідно до Закону про дошкільну освіту звільняються батьки або особи, які їх замінюють, у сім'ях, в яких сукупний дохід на кожного члена за попередній квар­тал з урахуванням індексу зростання цін не перевищував рівня за­безпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку установлюється законом про Державний бюджет України для визначення права на звільнення від плати за харчування дити­ни у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах;
• від плати за харчування дітей звільняються батьки або осо­би, які їх замінюють, із сімей, що отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпе­ченим сім'ям» від 01.06.2000 № 1768-IIІ.

Згідно з пунктом 2.5 Порядку № 667 звільнення батьків від плати або зменшення розміру плати за харчування дітей у дошкільних навчальних закладах проводиться щорічно і може переглядати­ся на протязі року, але не більше одного разу, та запроваджується в місячний термін після подання відповідних документів (довідок про сукупний дохід кожного члена сім'ї за попередній квартал , виданих за місцем отримання доходів, і довідки про склад сім'ї, ви­даної житлово-комунальними організаціями, сільськими (селищни­ми) радами).

Чинними нормативно-правовими документами визначено обо­в'язки та права батьків або осіб, які їх замінюють, щодо своїх дітей. Зокрема статтею 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. № 2947-ІІІ (із змінами, далі — Сімейний кодекс України) визначе­но, що батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фі­зичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину. Пе­редача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Частиною 3 статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628-ІІІ (із змінами, далі — Закон № 2628) та­кож визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відпо­відальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров'я, людської гідності.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитин­ства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-ПІ (із змінами), батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і об­меження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, за невиконання та ухилення від ви­конання батьківських обов’язків.

Відповідно до статей 184 та 164 Кодексу України про адміні­стративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х (із зміна­ми) за невиконання або неналежне виконання батьківських обов'яз­ків, батьки можуть бути притягнуті до адміністративної, сімейно - правової та кримінальної відповідальності відповідно до статті 166 Кримінального Кодексу України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ (із змінами).

Права батьків щодо виховання дитини визначено у статті 151 Сімейного кодексу України. Відповідно до цієї статті батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання ди­тини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним осо­бам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Нормативно-правовими актами визначено також обов’язки на­вчального закладу. Відповідно до статті 26 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 p. № 1060-ХІІ (із змінами) забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у на­вчальних закладах покладається на їх власника або уповноваженого ним органу, керівника навчального закладу

   Частиною 2 статті 11 Закону № 2628 визначено, що дошкільний навчальний заклад має створити та забезпечити:

·  безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та на­вчання дітей, режим роботи;

·  умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я від­повідно до санітарно-гігієнічних вимог.

Згідно з пунктом 1 розділу 2 Інструкції з організації охорони життя і здоров’я дітей у дошкільних навчальних закладах, затвер­дженої наказом Міністерства освіти і науки України від 28 жовтня 2008 р. № 985 (далі — Інструкція № 985), працівники дошкільного навчального закладу несуть відповідальність за збереження життя і здоров’я дітей.

У пункті 3 розділу 2 Інструкції № 985 визначено, що приводячи дітей до дошкільного навчального закладу, батьки зобов'язані пере­давати дитину вихователеві. Ввечері вихователі зобов’язані переда­ти дитину батькам.

Водночас, наказ Міністерства освіти і науки України від 28 жовтня 2008 р. № 985, яким було затверджено Інструкцію з організації охо­рони життя і здоров’я дітей у дошкільних навчальних закладах, не пройшов процедуру державної реєстрації та не був опублікований в установленому законодавством порядку, як це визначено у поста­нові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади» від 28 грудня 1992 р. № 731 (із змінами), а тому до батьків він не може бути застосований.

Таким чином, оскільки відповідно до чинних нормативно-правових актів батьки мають право залучати до виховання дитини ін­ших осіб, то за потреби інші особи можуть забирати дитину з до­шкільного навчального закладу. У цьому випадку батьки мають написати на ім’я керівника навчального закладу відповідну заяву з переліком осіб, яким довірено забирати дитину з дошкільного на­вчального закладу. На підставі цієї заяви керівник навчального закладу дає згоду на те, щоб, окрім батьків, дитину з дошкільного на­вчального закладу забирали інші особи.  

Юрист КОСТЯНТИН АНІКЕЄВ

Ж-л"Практика управління дошкільним закладом" 

№ 11/2011р.

Трапляються ситуації, коли під час прийняття дитини до дошкільного навчального закладу батьки надають його працівникам неповну інформацію про наявні в дитини захворювання. Утім така необізнаність вихователів і медичних працівників, як приміром про алергічні реакції дошкільника, може призвести до непередбачуваних наслідків.

Як відомо, в Україні переважна більшість дітей віком до шести (семи) років відвідують дошкільні навчальні заклади. Під час прийняття дітей до дошкільного навчального закладу батьки або особи, які їх замінюють, мають надати певні документи, зокрема й медичну довідку про стан здоров’я дитини з висновком лікаря про те, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад.

Пунктом 6 Положення про дошкільний навчальний заклад, за­твердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 305 (із змінами, далі — Положення про дошкільний навчальний заклад), прийом дітей до дошкільного навчального закладу здій­снює керівник протягом календарного року на підставі таких доку­ментів:

• заяви батьків або осіб, які їх замінюють;
• медичної довідки про стан здоров'я дитини з висновком лікаря про те, що дитина може відвідувати дошкільний на­вчальний заклад;
• довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення;
• свідоцтва про народження.

Для отримання медичної довідки про стан здоров’я дитини та подальшого влаштування її в дошкільний навчальний заклад бать­ки мають звернутися до відповідного закладу охорони здоров'я.

Під час оформлення медичної довідки до форми № 026/о за­носять такі результати та висновки спостереження на педіатрич­ній дільниці:

• результати обов'язкового медичного профілактичного огляду, диспансеризації та оздоровлення з висновками спе­ціалістів;
• дані про профілактичні щеплення (форма № 063/о);
• дані лабораторних досліджень;
• рекомендації щодо режиму на період адаптації дитини в до­шкільному навчальному закладі, груп з фізичного вихован­ня, диспансерних хворих — по спостереженню та оздоров­ленню.

Медичне обслуговування дітей у дошкільно­му навчальному закладі здійснюють на безоплатній основі медич­ні працівники, які входять до штату цього закладу або відповідних закладів охорони здоров'я. Таке обслуговування передбачає прове­дення обов'язкових медичних оглядів, а також:

• медичних оглядів перед профілактичними щепленнями;
• проведення профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень;
• надання невідкладної медичної допомоги до госпіталізації;
• організацію заходів для госпіталізації (за наявності показань);
• інформування про необхідність медичної допомоги батьків або осіб, які їх замінюють.

Отже, на медичних працівників дошкільного навчального закла­ду покладено обов’язки виключно в межах, визначених Положенням про дошкільний навчальний заклад, Порядком медичного обслугову­вання дітей у дошкільному навчальному закладі та Положенням про медичний кабінет дошкільного навчального закладу затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства осві­ти і науки України «Про удосконалення організації медичного обслу­говування дітей у дошкільному навчальному закладі» від 30.08.2005 № 432/496.

У статті 150 СК зазначено, що батьки зобов’язані виховува­ти дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклувати­ся про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний роз­виток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Пере­дача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь- які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання ди­тини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно із частинами 2 та 4 статті 155 СК батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, а ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з положеннями частини 6 статті 12 Закону про охоро­ну дитинства та статті 59 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-ХІІ (із зміна­ми] батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до за­кону. У разі порушення цього обов’язку, якщо воно завдає істотної шкоди здоров’ю дитини, винні можуть бути позбавлені батьківських прав у встановленому порядку.

Так, відповідно до законодавства України за невиконання або не­належне виконання обов'язків щодо дітей, батьки можуть бути при­тягнуті до різних видів юридичної відповідальності, а саме до:

• адміністративної, що передбачена статтею 184 «Невиконан­ня батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо вихо­вання дітей» Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Х (із змінами);
• сімейно-правової, що передбачена статтею 164 «Підстави по­збавлення батьківських прав» СК;
• кримінальної, передбаченою статтями 135 «Залишення в не­безпеці», 136 «Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небез­печному для життя стані» та 166 «Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опі­ка чи піклування» Кримінального кодексу України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ (із змінами).

Отже, укриття та/або надання неповної, недостовірної ін­формації про стан здоров’я дитини її законними представника­ми, може бути розцінено як невиконання ними своїх батьківських обов'язків. Батьків або осіб, які їх замінюють, може бути притягну­то до адміністративної, сімейно-правової або кримінальної відпові­дальності.