БАТЬКІВСЬКИЙ ЛЕКТОРІЙ

Для кожного малюка початок відвідування дошкільного закладу — стрес. Будь-яка дитина розгубиться, вперше потрапивши в зовсім незнайоме оточення, де немає мами, яка завжди захистить і допо­може; де багато чужих дітей, деякі з яких плачуть; де є чужі дорослі, яких треба слухатись; де чужий посуд, незвична їжа; де немає улюбленої іграшки та звичного, такого рідного ліжечка...

Одні діти більш-менш легко входять у нові життєві обставини й через 2-3 місяці звикають до дошкільного закладу. Для інших про­цес адаптації перетворюється на справжню трагедію, яка може тяг­нути за собою порушення поведінки, затримку розвитку, різке по­гіршення здоров'я аж до психологічних та неврологічних розладів. І саме від дорослих залежить ступінь загострення дитячих пережи­вань. А тому ситуацію входження малюка в нове середовище варто розглядати саме з позиції дитини та її потреб.

Дорослі мають чітко усвідомити, що адаптація малюка до дитячого сад­ка може ускладнитися через відсутність улюбленої іграшки, з якою звикла грати і засинати дитина, подушки та інше. Виходячи з цього, слід деякий час дозволяти брати дитині в садок її улюблену іграшку або інший «рекві­зит», що допоможе їй впоратися з психологічним навантаженням перших днів

Важливими моментами для дитини, що поступила в дитячий садок, є сон і їжа. У будь-якій групі ви зустрінете дитину, яка відмовляється спати удень, оскільки так не було заведено вдома чи ж, навпаки, в сім'ї примушу­вали спати, незважаючи на небажання або неможливість дитини заснути. Тому діти використовують будь-яку нагоду, щоб не спати в групі.

Слід пам'ятати й те, що дітям треба звикнути до нового меню. Цей факт обумовлює труднощі, що можуть виникнути у новачків з їжею.

Буває й так, що у перші 2-4 тижні відвідування садка викликали у дитини радість спілкування з іншими дітлахами; малюк був гордий тим, що ходить в дитячий садок, як старші діти. Потім, можливо, у зв'язку з тим, що дитина занадто швидко опинилася під наглядом сторонніх (на­приклад, сусідка відводить її вранці або забирає увечері) або ж відчула себе загубленою серед такої кількості дітей, вона тепер оцінила свої втрати, пов'язані з відвідуванням дитячого садка (звичні зручності, прогулянки з мамою тощо). 1 тоді розігрується справжня драма.

Нагадуємо, що повна адаптація дитини до дитячого садка можлива не раніше, ніж через 2—3 місяці. І протягом всього цього періоду треба піклуватися про те, щоб дитина не дуже гостро відчувала розрив між своїм колишнім і теперішнім життям. Можна порадити батькам, щоб вони яко­мога частіше самі відводили сина чи доньку в дитячий садок або забирали звідти. Якщо дитина обідає в садку, слід уважніше поставитися до вечері, а у вихідний день можна скласти меню за бажанням дитини. Виявляйте якомога більше зацікавленості до її занять у дитячому садку, уважно ви­слуховуйте розповіді, зберігайте малюнки й аплікації, які вона приносить; допитливість і прагнення до дії у дитини виникають і розвиваються (як і вміння говорити або ходити) за доброзичливої і терплячої участі доро­слих, завдяки їх постійним заохоченням. Поява у дитини бажання пода­рувати виховательці квіти (що цілком природно) або запросити до себе нового товариша з дитячого садка свідчить про те, що для неї більше не існує різкої межі між життям вдома і в дитячому садку, відтепер одне є продовженням іншого.

Треба допомогти батькам зрозуміти, що нормальна дитина не завжди може швидко адаптуватися до нових умов, оскільки сильно прив'язана до матері (детально про прихильність ми вже говорили раніше), а тому зник­нення мами спричиняє бурхливий протест дитини, особливо якщо вона вразлива і емоційно чутлива.

Діти двох — трьох років відчувають страхи перед незнайомими людьми і новими ситуаціями спілкування, що якраз повною мірою виявляється в дошкільному закладі. Ці страхи — одна з причин ускладненої адаптації дитини. Нерідко острах нових людей і ситуацій призводить до того, що дитина стає більш збудливою, ранимою, образливою, плаксивою, частіше хворіє, оскільки стрес виснажує захисні сили організму.

До речі, хлопчики трьох-п'яти років більш вразливі в плані адапта­ції, ніж дівчатка, оскільки в цей період вони більше прив'язані до матері й гостріше реагують на розлуку з нею.

Чим розвиненіший емоційний зв'язок дитини з матір'ю, тим важче проходитиме адаптація. На жаль, проблеми адаптації можуть подолати не всі діти, а дезадаптація може призвести до розвитку неврозу у дитини.

Якщо адаптація до дошкільного закладу не відбулася протягом одного року і більше, то це сигнал батькам і вихователям, що з дитиною не все гаразд і потрібно звернутися до фахівця. Як ми вже відмічали, середній термін адаптації в нормі складає: у яслах — 7-10 днів, в дитячому садку в три роки — 2-3 тижні, в старшому дошкільному віці — 1 місяць.

Зазвичай м'яке входження дитини в дитсадівське життя вимагає і сил, і вільного часу.

Шановні батьки!

УСВІДОМТЕ, ЩО ВАШЕ ВЛАСНЕ ХВИЛЮВАННЯ ПЕРЕДАЄТЬСЯ ДИТИНІ. ЩОБ ЗАПОБІГТИ ЦЬОМУ, ЗАЗДАЛЕГІДЬ ПОЗНАЙОМТЕСЯ З ВИХОВАТЕЛЯМИ ТА ОСОБЛИВОСТЯМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ В ГРУПІ.

• ДАЙТЕ ДИТИНІ ПОЗИТИВНУ ПЕРСПЕКТИВУ: РОЗКАЖІТЬ, ЩО В ДИТЯЧОМУ САДКУ БАГАТО ІГРАШОК, ДІТОК, І ЇЙ БУДЕ ДОБРЕ, ЦІКАВО, ВЕСЕЛО.

• ПІДПОРЯДКУЙТЕ ДОМАШНІЙ РЕЖИМ РЕЖИМУ ДИТЯЧОГО САДКА, ОСОБЛИВО ДОДЕРЖУЙТЕСЯ ЧАСУ ВКЛАДАННЯ СПАТИ І ПЕРІОДІВ ХАРЧУВАННЯ.

• НАВЧІТЬ ДИТИНУ ЕЛЕМЕНТАРНИХ НАВИЧОК САМООБСЛУГОВУВАННЯ.

• ПОДБАЙТЕ ПРО ПСИХІЧНЕ І ФІЗИЧНЕ ЗДОРОВ'Я ДИТИНИ.

• ПОВІДОМТЕ ВИХОВАТЕЛІВ ПРО ЗВИЧКИ ТА ВПОДОБАННЯ ВАШОГО МАЛЮКА, ПРО ОСОБЛИВОСТІ ЗДОРОВ'Я І ПОВЕДІНКИ.

• ПОТУРБУЙТЕСЯ ПРО НЕРВОВУ СИСТЕМУ СИНА ЧИ ДОНЬКИ, В ПЕРШІ ДНІ ПЕРЕБУВАННЯ НЕ ЗАЛИШАЙТЕ МАЛЮКА НА ЦІЛИЙ ДЕНЬ У ДИТЯЧОМУ САДКУ.

• ТРИМАЙТЕ ТІСНИЙ ЗВ¢ЯЗОК З ПЕРСОНАЛОМ ГРУПИ, І БУДЕТЕ ПЕВНІ, ЩО ПРАЦІВНИКИ ЗУМІЮТЬ ПРИЙНЯТИ І ЗРОЗУМІТИ ВАШУ ДИТИНУ,  ПО-МАТЕРИНСЬКИ ДБАТИ І ПІКЛУВАТИСЯ ПРО НЕЇ.

Ранкова гімнастика є дієвим засобом фізичного виховання дошкільнят. Наукові дослідження багатьох авторів свідчать про те, що систематичне виконання спеціального комплексу фізичних вправ після сну позитивно впливає на стан здоров’я і фізичний розвиток дітей. Під впливом “зарядки” покращується кровообіг, зміцнюються нервова, дихальна, серцево-судинна системи, покращується діяльність органів травлення, стимулюється діяльність кори головного мозку, зміцнюється опорно-руховий апарат, розвиваються фізичні якості і сила волі, наполегливість, терпіння, підвищується працездатність.

Виконання вправ на відкритому повітрі, водні процедури після “зарядки” сприяють загартовуванню організму. Заняття ранковою гімнастикою виховують дисциплінованість, організованість, привчають дотримуватись режиму дня, сприяють виробленню й інших корисних звичок.

Ефективність впливу гімнастики на дітей залежить від того, наскільки вони правильно виконують вправи, дотримуються послідовності під час їх виконання і кількості повторень кожної окремої вправи.

Завдання ранкової гімнастики:

-сприяти швидкому переходу від сну до пробудження;

-підвищити розумову працездатність, створити готовність до наступної праці;

-стимулювати розвиток м’язів, які забезпечують правильну поставу, розвивають органи дихання, кровообігу, поліпшують обмін речовин;

-сприяти загартовуванню організму дітей.

До складу комплексу вправ ранкової гімнастики входять загальнорозвиваючі вправи без предметів і з предметами (легкі гантелі, скакалка, гімнастична палиця, прапорці, великий м’яч, обруч, еспандер і т. ін.). Усі вправи комплексу повинні бути простими, легкими для засвоєння і виконання, різноманітними і цікавими, виконуватись з великою амплітудою.

Добір вправ здійснюється з урахуванням можливості впливу на різні групи м’язів і внутрішні органи. Не рекомендується виконувати вправи на силу, з великими обтяженнями, статичного характеру, на витривалість.

• Щоб заняття стали звичними для дитини, необхідно щоденно в один і той самий час піднімати її на «зарядку». Вранці потрібно прокинутись на 15-20 хв. раніше за дитину, відкрити вікно (зимою – кватирку), добре провітрити кімнату. Якщо погода дозволяє, краще робити «зарядку» на відкритому повітрі.

• Приготуйте разом з дитиною ще звечора все необхідне для занять: майку, шорти, тренувальний костюм, шапочку, необхідний спортивний інвентар, рушник, килимок  та інше.

• За встановленим сигналом (нагадування, дзвоник будильника, програвання веселої музики і т. ін.) дитина повинна встати з ліжка. Якщо ви вирішили займатись ранковою гімнастикою разом з дитиною (ідеальний варіант), не припиняйте ці заняття до того часу, поки в неї не буде сформована звичка щоденно виконувати «зарядку».

• Не забувайте, що дитина намагається робити те, що дає швидкий і очевидний ефект. Тому поясніть дитині, що тільки систематичні і тривалі заняття ранковою гімнастикою мають позитивний вплив на фізичну і розумову працездатність, розвивають силу, гнучкість, спритність та інші фізичні якості. Всі необхідні знання і навички практичного виконання вправ комплексу ранкової гімнастики дитина отримує на заняттях з фізичної культури.

• Після «зарядки» привчайте дитину робити водні процедури. Найбільш прості форми загартування водою – обтирання тіла, миття ніг прохолодною водою, обливання, душ, купання.

Надзвичайно зайнятим батькам нерідко здається, що безглузді дитячі запитання — лише спосіб потягнути дорогоцінний час. Однак умін­ня ставити запитання і вислуховувати отримані відповіді — не менш важлива складова успіш­ного навчання, ніж акуратний почерк або зна­ння найпростіших математичних операцій. Більше того, саме вчасно поставлене запитан­ня свідчить про зрілість дитини, її готовність до навчання!

• Мам, а мені яким олівчиком писа­ти: великим чи маленьким?.. А можна Мишко разом зі мною рахувати буде?.. А чому на цій сторінці картинка є, а на цій немає?.. А чому ось тут дрібними літерами написано, а тут крупними?.. А скільки ми ще навчатися будемо ?..
• Та годі вже запитувати дурниці! — Не витримує остаточно роздратована мама.
• Ти вчитися будеш чи базікати?

Звичайно, під час розв'язання певного на­вчального завдання в дошкільному закладі чи вдома діти шостого року життя зазвичай «зва­люють» на голову педагогів чи батьків купу запитань, серед яких далеко не всі мають без­посереднє відношення до завдання, яке вони розв'язують. Адже маленькі «чомучки» поки ще просто не в змозі відокремити головне від другорядного. Різко обсмикнувши дитину (мовляв, твоя справа — мовчати і слухатися!), ми досягнемо лише того, що вона міцно засво­їть: ставити запитання соромно, шкідливо, а то й небезпечно. А це, своєю чергою, може при­звести до того, що з активного і допитливого учасника пізнавальної діяльності першокласник перетвориться на механічного виконавця не цілком зрозумілих, а значить, аб­солютно непотрібних для нього завдань.

Часто, коли йдеться про вміння, необхід­ні для успішного навчання, батьки звично від­махуються, мовляв, усього необхідного малю­ка навчать у дитячому садку або прогімназії, а ми, в ліпшому випадку, допоможемо з до­машнім завданням. Однак у тому, що стосуєть­ся мистецтва ставити запитання, на підготовчі курси особливо розраховувати не доводиться. Та й у першому класі правильно ставити запи­тання не вчать практично ніколи.

Але ж більшість навчальних негараздів у початкових класах відбувається саме через те, що дитина, не зрозумівши чогось під час пояснення нового матеріалу, не вміє або соро­миться запитати про це вчителя. І нерозумін­ня так і росте з уроку в урок, як сніжна куля, поки не призведе до серйозних навчальних проблем. Тому майбутніх першокласників слід обов'язково навчити виділяти з пояснен­ня незрозумілі моменти і ставити правильні за­питання.

БЕЛЫЙ цвет выбирают дети, которые легко впадают в состояние экстаза, с сильно развитым воображением. Их характер крайне противоречив, а жизненный путь полон диаметрально противоположных и всегда крайних ситуаций: они с одинаковой вероятностью могут стать и фанатично верующими, и наркоманами…

Говорят, что изменить характер – это значит изменить судьбу. Для того, чтобы уравновесить мешающие спокойной и размеренной жизни крайности, людям, которые предпочитают белый цвет, обязательно нужно ввести в свой гардероб или окружающий их интерьер зеленый цвет. В периоды неизбежных депрессий – детали и элементы украшений ярких и сочных тонов.

КРАСНЫЙ цвет предпочитают те, кто любит верховодить, быть лидером во всем: от политики до семейной жизни. Это страстные натуры, которые легко увлекаются азартными играми, обожают спорт и предпочитают активный образ жизни. Они, как правило, взрываются по пустякам, но и быстро отходят. Судьба любителей красного насыщена массой поворотных моментов: с одинаковой легкостью они могли бы стать и святыми аскетами, и кровавыми диктаторами. Постепенное «переключение» на мягкие, спокойные тона (розовый, коричневый, серый) в итоге добавит этим бурным натурам уравновешенности, сделает их жизнь и судьбу более упорядоченными.

Те, кто любит РОЗОВЫЙ цвет, мечтательны, слабы по натуре и очень нежны. Они предпочитают домашний образ жизни, ценят комфорт и тишину, однако крайне тяжело переносят столкновение с реальностью. Они часто подводят тех, кто с ними общается, обещая больше, чем могут сделать. Поэтому полагаться на них в сложных ситуациях нельзя. Их жизнь течет ровно и довольно скучно. Чтобы несколько оживить такие натуры и соответственно разнообразить их жизнь, необходимо добавить в их цветовую гамму красные тона, а золотисто- желтый цвет будет символизировать их умственную и физическую деятельность.

Если кто и обладает судьбой, которая напоминает зигзаг, то это в первую очередь дети, предпочитающие ФИОЛЕТОВЫЙ цвет. Их жизнь изобилует сюрпризами, в том числе и самыми неприятными. Они и сами неординарны: периоды полусонного спокойствия сменяются эмоциональными порывами. Они коммуникабельны и предпочитают духовное общение, которого им не хватает в жизни. Интеллект их высок, а это часто приводит окружающих в недоумение и смущение. Любители фиолетового цвета постоянно испытывают тягу ко всему таинственному, необъяснимому, пытаясь каким-либо образом найти разгадку этих явлений. Они обожают скорость и напрочь лишены чувства опасности. Их здоровье, характер, судьбу в какой-то степени можно уравновесить, введя в привычную гамму желтый и светло-зеленый цвета.

Тот, кто предпочитает ЗЕЛЕНЫЙ цвет другим, является натурой скрытной, настойчивой и зачастую упрямой. Ввиду того, что в быту дети с таким характером проигрывают, бывая просто невыносимыми, их личная жизнь редко складывается удачно. Что же касается профессиональной сферы, как правило, они предпочтение отдают творчеству в самом широком спектре – от литературы до архитектуры – и находят при этом всеобщее признание. Этот своеобразный «перекос» удачливости в сторону профессиональной деятельности можно подправить, прежде всего смягчив тон зеленого в сторону салатового или цвета «морской волны». Одновременно начнет смягчаться и характер упрямца. Еще большее равновесие придаст ему введение в излюбленную гамму золотисто-желтых и темных тонов.

Дети, отдающие предпочтение ГОЛУБОМУ цвету, отличаются религиозностью, склонностью к мистике. От природы они, несомненно, обладают экстрасенсорными способностями, чувствуют мир невидимого. Натуры весьма артистичные, обожающие заводить множество друзей, делами и проблемами которых занимаются с большим старанием и энергией, чем своими собственными. По этой причине их судьбы хаотичны, браки часто заключаются и легко распадаются, а домашнее хозяйство почти всегда находится в запустении. Самый близкий человек для этих людей – мать, которой они преданы и которую безгранично почитают. Эти люди катастрофически не выносят одиночества. Будучи весьма умеренными в сексуальной сфере, предпочитают дружбу любовному роману. Чтобы всегда быть в хорошей форме и развить в себе качества, которые помогут навести порядок в личной жизни, в их гардероб, как и в окружающие тона, было бы неплохо ввести несколько цветов, которые сочетаются с их любимым: синий, белый, серый.

КОРИЧНЕВЫЙ цвет выбирают очень разумные, уравновешенные и обстоятельные дети, склонные к научным занятиям и предпочитающие одиночество. Они бережливы, вплоть до скупости, властолюбивы и крайне надежны. На такого друга можно положиться в любой трудной ситуации. Несмотря на внешнюю сдержанность, большое значение придают любви, уделяя ей много времени и сил. Судьбы тех, кто предпочитает коричневый цвет, как правило, основательны, в них не более одного поворотного момента, который определяет жизнь. Если в их излюбленную гамму ввести золотистые, розовые и белые тона, в таком случае их характер и их жизнь станут несколько оживленнее, словно ускорив на уровне событий свой бег.

 Любители ЧЕРНОГО цвета – дети, всегда готовые вступить в борьбу. Их никогда не покидает огонь страсти, и очень часто в оценке реальной ситуации они допускают ошибки и просчеты, от которых сами же и страдают. Судьба их вследствие этого формируется под знаком сексуальной сферы. Это относится особенно к первой половине жизни. Итог, как правило, печален. Страстные и по преимуществу бесплодные порывы этих натур можно «приглушить», а провалы в судьбе слегка «залатать», если сочетать избранный ими цвет с серым, темно-голубым и белым цветом.

Тем, кто любит ЖЕЛТЫЙ цвет, подходит следующая характеристика: властны, сильны, целеустремленны, обладают умением концентрировать и направлять свою волю. Это творческие натуры. Их судьба изобилует яркими мгновениями, и потому тем, кто как-то связан с ними, никогда не бывает скучно. Они весьма чувствительны, щедры, как правило, счастливы. Именно поэтому окружающие им часто завидуют. В связи с этим им необходимо позаботиться о том, чтобы среди украшений был «охранный камень», лучше всего желто-коричневый «тигровый глаз». Зеленая гамма, введенная в привычную желтую, прибавит им мира и покоя, а оттенки фиолетового – духовности.

Тех, кто предпочитает СЕРЫЙ цвет, отличает логическое мышление, умение решать самые сложные проблемы – как свои, так и чужие. Этим детям впоследствии не составит большого труда добиться быстрой и вполне заслуженной карьеры практически в любой сфере деятельности. Тем, кто общается с этими людьми, делать это легко, так как они коммуникабельны и интеллигентны. Их аккуратность в быту удивляет тех, кто к этому не привык. Однако у тех, кто любит серый цвет, есть единственный недостаток – некоторая холодность, в основном внешняя. Этот недостаток можно легко исправить, если добавить ярких, красных тонов.