В останні роки в системі дошкільної освіти простежується пріоритетна увага до інтелектуального розвитку дитини, тим часом як розвитку емоційної сфери часто надається меншого значення. Але ж, як справедливо зазначали Л.С. Виготський і О. В. Запорожець, тільки узгоджене функціонування цих двох систем — емоційної сфери та інтелекту в тісній єдності може забезпечити успішність будь-яких форм діяльності.

Створивши науки, які вивчають усе на світі, люди за тисячоліття прогресу, здається, так і не створили чи не найголовнішої науки — про самих себе. У школі навчають лічби та письма, дають знання про таємниці Всесвіту, фізичні та хімічні явища, будову матерії, але не навчають найважливішого — як розбиратись у собі, керувати своїми емоціями, досягати поставленої мети, співчувати іншим і розуміти їх, як безконфліктно спілкуватись одне з одним.

Емоційний світ дитини починає формуватися вже від перших днів її життя — від першого плачу й посмішки — і продовжує формуватися разом зі становленням особистості, набуваючи широкої гами проявів позитивних та негативних емоційних переживань і станів (близько 28 за свідченням дослідників). Від емоцій, які найчастіше переживає і проявляє дитина, залежать успіх її взаємодії з людьми, які навколо неї, успіх прийняття її іншими, а отже, й успіх соціального розвитку, соціалізації.

Розумовий розвиток дитини тісно пов'язаний зі світом її відчуттів та переживань. Малюки часто перебувають у "полоні емоцій", оскільки ще не можуть керувати своїми почуттями, що й зумовлює імпульсивну поведінку, ускладнення у спілкуванні з однолітками й дорослими.

    Емоції відіграють у житті людини особливу роль. Останні дослідження учених, зокрема, показують, що навіть розумові здібності не є такими важливими для неї, як рівень емоційного розвитку.

На жаль, наша система освіти ще й досі спрямована загалом на формування теоретичних знань і певною мірою ігнорує емоційний розвиток людини. Йдеться про набір тих якостей, які, власне, й дають ключ до розгадки того, чому за умови однакових розумових здібностей одному вдається сягнути далеко, а інший тупцює на місці. Люди з добре розвиненою емоційною сферою можуть краще налагодити стосунки з тим, хто довкола них, швидше знайдуть вихід зі складного становища, здатні більш цілеспрямовано керувати своїми емоціями. Науково це називається: мати високий коефіцієнт емоційного розвитку — ЕQ (термін введений  Гоулменом).

 До зазначеного поняття входять такі чинники:

1. вміння розібратись у собі, керувати своїми емоціями;
2. цілеспрямованість;
3. здатність до співчуття;
4. вміння допомогти людям налагодити міжособистісні взаємини.

Щоб навчити дитину дивитися на ситуацію з позиції свого співрозмовника, важливо подолати її егоцентризм. Тож, навчаючи вихованця "погляду з боку", ми тим самим допомагаємо йому по-іншому дивитися й на себе, інакше оцінювати власні думки, почуття, поведінку і, таким чином, більш повно й адекватно виражати себе через спілкування.

На жаль, ні для кого не секрет, що кращі друзі сучасної дитини — телевізор або комп'ютер, а улюблені заняття — перегляд мультиків або комп'ютерні ігри. Діти стали менше спілкуватися не тільки з дорослими, а й з однолітками. I це серйозна проблема: адже живе спілкування збагачує життя дітей, забарвлює яскравими барвами сферу їхніх почуттів. Сучасні діти стали менш чуйними до інших, не завжди здатні усвідомлювати й контролювати свої емоції. Тому є дуже актуальним та важливим розвиток емоційної сфери дошкільників.

Часто малюки змушені притлумлювати вираження своїх емоцій під впливом заборон дорослих. Це й заборона голосно сміятися, коли, на їхню думку, це недоречно,   заборона  на  сльози   (особливо  для хлопчиків), заборона виражати страх, переляк тощо. I таких заборон, порушення яких призводить до покарання дітей, дуже багато. Звичайно, контроль з боку дорослих у вихованні дітей — необхідна річ, але він не повинен диктуватися тільки інтересами та позицією дорослих.

Дбаючи про розвиток та корекцію емоційної сфери вихованців, педагогам необхідно поставити за мету розвивати у дітей такі вміння:

• орієнтуватися в різних емоційних станах дорослих та однолітків,       адекватно них реагувати;
• виробляти елементарні припущення з приводу вірогідних причин тієї абоіншої поведінки близьких дорослих;

• діяти вибірково, відповідно до власних бажань, приймати елементарні самостійні рішення;
• надавати комусь (чомусь) перевагу, проявляти прихильність, симпатію, бажання підтримати контакт, продовжувати спільну діяльність;
• розпоряджатися собою, конструктивно заповнювати вільний час, змістовно його проводити й відчувати від цього задоволення;
• виробляти елементарні прогностичні оцінки, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між вибором та наслідками для тих, хто навколо;
• культурно проявляти почуття — шляхетно вигравати, гідно програвати, виразно проявляти своє позитивне ставлення до когось (чогось), стримувати недоброзичливі прояви щодо інших;

• застосовувати елементарні форми вербалізації власних переживань, опису свого настрою, стану, аналізу чинників, які їх викликають, передачі їх у малюнку. Для
  того, щоб реалізувати цю мету, педагоги повинні поставити перед собою такі завдання: підтримувати й розвивати відчуття самоцінності, життєздатності, створювати умови для психічного розвантаження дитини, забезпечувати їй можливість усамітнитися на якийсь час, відпочити від крику, галасу, шуму, метушні;
• збагачувати внутрішній світ дитини позитивними емоціями, насичувати її життя приємними враженнями, коригувати форму прояву дитиною негативних емоцій;
• створювати позитивний психологічний клімат, забезпечувати емоційне благополуччя дошкільника;
• розширювати й поглиблювати уявлення дитини про людські переживання, про етичні, пізнавальні, естетичні почуття;
• вправляти в доборі адекватних проявів своїх почуттів;
• збагачувати досвід самостійних виборів, надання переваг, прийняття елементарних рішень, простих форм відповідальності за них перед іншими;
• виробляти здатність використовувати прийнятні для людей, що навколо, способи емоційного реагування на різні життєві події, створювати умови для прояву дитиною емоційної чутливості до стану рідних та близьких, навчати емоційної регуляції поведінки та діяльності;
• сприяти засвоєнню дітьми емоційних станів, що виникають при взаємодії з різними людьми (рідними, знайомими, чужими);
• виховувати бажання бути приємним для тих, хто навколо;
• учити адекватно реагувати на успіх/неуспіх діяльності, розвивати оптимістичне ставлення до труднощів;
• виховувати позитивне емоційно-ціннісне ставлення до природи, людей, створених руками людей предметів, творів мистецтва, до самого себе;
• акцентувати увагу дитини на її чеснотах, а не на недоліках, формувати упевненість у собі, виховувати самоповагу, вміння з розумінням ставитися до негативних оцінок та критичних зауважень на свою адресу;
• розвивати рефлексію, запобігати емоційній "глухоті", виховувати сприйнятливість як важливу рису особистості і використовувати музику, образотворче, театральне мистецтво для виведення назовні негативних переживань дітей, звільнення від них.

   Працюючи над емоційно – ціннісним розвитком дошкільників, вихователям необхідно звернути свою увагу на наступні питання:

1. Цінності, які доступні розумінню та сприйняттю дошкільнят, а саме:

• людина та її життя,
• родина,
• праця,
• знання,
• Батьківщина,
• мир,
• краса.

2. Розділи і теми, крізь які може проходити ідея залучення дітей до значущих цінностей через емоційну сферу:

• розділ "Я Сам" (теми: "Таємниця мого імені", "Автопортрет", "Мій внутрішній світ", "Мій улюблений казковий персонаж");
• розділ "Я + Ти + Ми" (теми: "Я та інші", "Мова жестів і рухів", "Дружба", "Хлопчики і дівчатка");
• розділ "Емоції" (теми: "Радість", "Смуток", «Гнів», "Здивування", "Страх", "Сором" та ін.);
• розділ "Я і моя сім'я" (теми: "3 ким я живу", "Моє генеалогічне дерево", "Правила домашнього етикету", "Мої домашні улюбленці");
• розділ "Земля — наш спільний дім" (теми: "Улюблене місто", "Рідний край", "Рідна країна", "Планета Земля");
• розділ "Я знаю, я вмію, я можу" (теми: "Горщик розумний — сім дірочок у ньому", "Автопортрет", "Моє улюблене заняття", "Хочу, хочеться, потрібно", "Дівчатка і хлопчаки, давайте читати книжки");
• розділ "Людина — творець" (теми: "Умілі руки не знають нудьги", "Усі професії важливі");
• розділ "Давайте жити дружно" (теми: "Поганих народів не буває", "Ніхто не забутий і ніщо не забуте");
• розділ "У світі прекрасного" (теми: "Образотворче мистецтво", "Музична скарбничка", "Чари театру", "Краса рідної землі").

3.  Планування роботи повинно проводитись за принципом циклічності.

 Матеріал розширюється, поглиблюється, ігри і вправи ускладнюються відповідно до вікових та індивідуальних можливостей дітей. Таким чином рухатись від простого до складного, що дає будь-якій дитині змогу розвиватися в індивідуальному темпі.

4.  Методи і форми роботи з дітьми, ефективні при організації різних видів  діяльності (художня, пізнавальна, діяльнісно - практична):

• розвивальні ігри (ігри-драматизації, сюжетно-рольові, на розвиток навичок спілкування);
• вправи (наслідувально-виконавського і творчого характеру, на м'язову релаксацію);
• етюди;
• заняття;
• розглядання малюнків, картин, ілюстрацій і фотографій;
• читання художніх творів;
• розповіді педагога і розповіді дітей;
• придумування історій, розучування віршів;
• бесіди;
• моделювання та аналіз заданих ситуацій;
• слухання музики;
• малювання, ліплення, аплікація, конструювання;
• міні-конкурси, ігри-змагання;
• виставки;
• робота з перфокартами, піктограмами, географічними картами;
• вправи для розвитку емпатії.

5.  Використання діючих стендів:

     "Здрастуйте, я прийшов" — щоранку діти, приходячи до садка, вставляють у кишеньку цього стенда свою фотографію.

     "Ми на вас чекаємо" — по закінченні ранкового прийому педагог разом з дітьми підходить до стенда і виставляє на ньому фото дітей, які сьогодні відсутні в дитячому садку, пропонуючи обговорити причини їх відсутності.

     "Екран настрою" з фотографіями або особистими картинками дітей висить у найсвітлішій частині групової кімнати. Щоранку кожна дитина, заходячи до групи, позначає свій настрій, який протягом дня може змінюватись і відповідно до цього змінюватиметься вигляд і колір позначки. Наприкінці дня, увечері підбиваються підсумки. Гарний настрій позначається сонечком, поганий — хмаринкою (можна задіяти й різні кольори: червоний — гарний настрій, сірий — сумний, синій — образи). Діти мають самі добирати піктограми, кольори, символи для визначення настрою. Біля стенда проводяться різні бесіди, поведінкові тренінги. Після сніданку діти збираються в куточку і дивляться, в кого поганий настрій, розповідають, хто і чому веселий або сумний, разом вирішують, як можна допомогти товаришам — поліпшити їхній настрій, розвеселити чимось, зарадити. Тут же проводяться бесіди, ігри, виконуються вправи на формування адекватної самооцінки, розвиток здатності відчувати внутрішній стан людей, що навколо, виховання чуйності.

     Стенд "День народження".

    "Дерево емоцій" — кожна нова емоція поселяється на дереві і бере активну участь у житті дітей групи.

     Тож робота, яка спрямована на розвиток емоційної сфери, повинна мати на меті навчити дитину розуміти власні емоції та емоційні стани інших людей, розвинути їхні комунікативні здібності, навчити вибирати оптимальну поведінкову реакцію в конфліктних ситуаціях, виховувати доброзичливе ставлення до людей, що навколо, розвинути почуття емпатії, децентрації.