"Лише в сильному, здоровому тілі дух зберігає рівновагу, і характер розвивається у всій своїй могутності," — був переконаний англійський філософ і соціолог Герберт Спенсер. Та й у нашому народі кажуть: "У здоровому тілі — здоровий дух". Справді, для гармонійного розвитку і повноцінної реалізації природного фізичного, інтелектуального, емоційного і творчого потенціалу дитини вкрай важливо, щоб вона зростала здоровою, міцною, спритною. Тому одним з провідних напрямів діяльності кожного дошкільного закладу є валеологічне виховання й оздоровчо-профілактична робота,

Для реалізації наведених завдань у дитячих садках повинна здійснюватися системна робота, що включає не лише відповідну організацію життєдіяльності дітей, а й різноманітні заходи з удосконалення фахової майстерності педагогів задля оптимізації освітнього процесу в цьому напрямі.

Проблема формування здоров'я дітей дошкільного віку, його охорони, зміцнення та реабілітації як стрижнева в освітньому процесі ДНЗ була й залишається досить актуальною.

Вітчизняні та зарубіжні вчені і практики вважають, що здоров’я індивідуума лише на 50% залежить від різних зовнішніх чинників. Зокрема, таких:

1. Готовності батьків передати здоров'я своїй дитині у внутрішньоутробний період її розвитку, а потім формувати здоров’я малюка після народження;
2. Соціально-економічних, соціально-педагогічних, психологічних та побутових умов у суспільстві, сім'ї, в навчальному закладі, де перебуває дитина;
3. Екологічного середовища;
4. Здоров’язбережувального простору, в якому врівноважуються вроджені адаптивні здатності дитини та змінне середовище;
5. Рівня компетенції дорослих щодо формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров'я дітей.

Інші 50% здорового стану дитини залежать від того, як вона розуміє, що таке здоров'я і здоровий спосіб життя.

 Згідно з Національною доктриною розвитку освіти в Україні перед педагогами та батьками постає пріоритетне завдання - виховувати в дитини відповідальне ставлення до власного здоров'я і здоров'я людей, що поруч, як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності. Це завдання вирішується   завдяки валеологічній освіті в усіх навчальних закладах, починаючи з дошкільних, повноцінному медичному обслуговуванню, створенню екологічно сприятливого життєвого простору й оптимізації режиму освітнього процесу.

Вихователі та педагоги-фахівці, які мають достатньо високий рівень  професійно-валеологічної компетенції, ґрунтовно володіють понятійним апаратом про види здоров’я – фізичне, психічне, духовне, соціальне – й повно характеризують їх (це дає змогу правильно організовувати навчання та виховання дітей); знають умови формування, збереження, зміцнення й відновлення здоров’я, а також його спадкового передання.

Створювані умови навчальної діяльності мають бути спрямовані на:

• розвиток психічних процесів (адекватність психічного відображення; адекватність сприйняття, здатність зосереджувати увагу на предметі; утримання інформації в пам'яті; здатність логічно опрацьовувати інформацію; критично мислити; креативність; дисципліна розуму — керування розумовим потоком);
• морфо-фізіологічний  розвиток організму дітей;
• формування психічних станів (емоційна сталість, самовладання; зрілість почуттів відповідно до віку; керування негативними емоціями — страхом, гнівом, жадібністю, заздрістю);
• вільний, природний вияв почуттів та емоцій; здатність радіти; збереження оптимального самопочування;
• розвиток особистісних якостей (оптимізм, здатність зосереджуватися, витримка, чесність, совісність та ін.; адекватний рівень домагань; відповідальність, упевненість у собі; незалежність, безпосередність; наявність почуття гумору, доброзичливості; самоповаги, адекватної самооцінки, самоконтролю; емоційно-вольова енергійність. активність, цілеспрямованість);
• подолання негативного ставлення до ознак хвороби (кашлю, болю в тілі, задухи), неадекватного сприйняття самого себе, категоричності, стереотипності, некритичності мислення; чуттєвої аморфності; ворожості; підвищеної тривожності; залежності від шкідливих звичок; відходу від відповідальності за свої дії; втрати віри в себе, пасивності.

Формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я дітей здійснюється за допомогою різних технологій – сучасних і давніх. Щоб правильно використовувати їх, педагог має:

1. Володіти знаннями про вплив обраних засобів на організм дитини і на конкретні органи зокрема;
2. Обліковувати загальний стан здоров’я кожного вихованця, його психофізіологічні особливості;
3. Відчувати міру «Не нашкодь!»;
4. Послуговуватися лише такими технологіями, які доцільні в роботі з дітьми дошкільного віку.

Для зміцнення здоров'я вихованців дошкільних навчальних закладів бажано будувати освітньо-виховний процес в такий спосіб, щоб у ньому цілковито впроваджувався принцип оздоровлення. Тож у ході реалізації цього принципу кожен вихователь і педагог-фахівець обов'язково здійснює низку реабілітаційно-оздоровчих заходів, а саме:

• дихальні вправи та ігри з використанням звуконаслідування явищ природи, голосів тварин, транспорту тощо (для вентиляції легенів та розвитку грудно-черевного дихання, активізації центрів кори головного мозку); дихання правою ніздрею — на початку заняття, лівою — наприкінці;
• мімічні, імітаційні вправи (для зняття втоми мозку й активізації процесу мислення, пам'яті, уваги);
• пальчикові ігри (для активізації всіх органів та систем організму дитини, а також мозку);
• різні види масажу: класичний механічний, точковий, японське "шиацу" (для активізації діяльності кори головного мозку й поліпшення шкірного дихання, вироблення природного білка — інтерферону, що зміцнює імунітет дитини);
• фізкультурні хвилинки у вигляді загальнорозвивальних та ритмічних вправ (під музичний супровід), рухливих ігор, елементів йоги тощо;
• фізкультурні паузи між заняттями у вигляді рухливих ігор, вправ та ігор зі спортивним ухилом;
• читання віршів, загадок, примовлянок, приказок, співання коротеньких пісень про здоров'я та його охорону, про безпеку життя (як засіб мотивації до дотримання здорового способу життя);
• маніпулятивні вправи (для зняття втоми очей, розвитку гостроти зору, слуху та нюху;
• ароматерапія, кольоротерапія, фітоотерапія (для фізіологічної активізації частин тіла й центральної нервової системи);
• психогімнастика й ігри (для психічної саморегуляції);
• дидактичні, логічні, театралізовані ігри, різні види театру (для розвитку спілкування);
• слухання музики (для нетривалого розслаблення).

Отже, щоб забезпечити системний підхід до вирішення питань оздоровлення дошкільників необхідно дотримуватися наступних умов:

1. Заняття як форма навчальної діяльності дітей мають бути спрямовані не лише на розвиток пізнавальної діяльності, а й на формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров'я.
2. Завдяки створенню передумов для формування  у вихованців дошкільного закладу різних видів здоров'я отримуємо середовище, в якому адаптивні можливості дитини врівноважуються з довкіллям.
3. Комплексне використання різних оздоровчих технологій підпорядковується визначеним освітнім та виховним завданням, закономірностям функціонування фізіологічних процесів й органічно входить до змісту заняття.